Історична довідка

Історія ботанічного саду ДНУ починається на початку XX століття, коли в місто Катеринослав прибула родина талановитих науковців. Молодий чоловік на ім’я Олександр Рейнгард, що присвятив своє життя вивченню фізіології рослин, привіз з собою мрію: створити у місті своєрідний оазис. 

На підлозі його великої комунальної квартири, де кіпами лежали карти, списки, плани та нариси зароджувався майбутній ботанічний сад. Ніхто не знає, що надихало, що давало сили вченому, рівно так, як і уявити ми не можемо, через що довелось пройти і які перешкоди здолати перш ніж з’явилися перші посадки.

Однак нескінченні  збори і засідання в міськраді, підтримка однодумців та шалене бажання дали змогу вибороти в грудні 1929 року наділ землі площею 13,5 га та отримати перші 5000 карбованців. Зараз дійсно важко уявити, що в тридцятих роках це була саме окраїна міста – невеликі одноповерхові будиночки міських дач, канави і рови, декілька колодязів. Першим директором саду був призначений саме О.В. Рейнгард. За весняні місяці 1930 р. вся відведена площа була заорана. Також був проведений водогін та закладена центральна алея з 500 дерев та живопліт. 

І вже восени 1930 р. ботанічний сад довелося переплановувати. Під час “сталінського стрибка” (на початку 1930-х рр.) місто почало розростатися в південно-західному напрямку. Почалась конкуренція за землю, оскільки саме в ті часи закладались виші, що й по цей день згуртовані на теперішньому проспекті Гагаріна.

Тоді влада вирішила частину вже культивованих ділянок забрати і віддати Транспортному інституту, а ботанічному садові виділити великий шмат землі безпосередньо на східному схилі балки й заново засадити його рослинами. У 1935 р. Державною кваліфікаційною комісією Рейнгарду було присуджене звання професора.

 У 1935 р. площа саду розширюється до 50 га за рахунок прилеглого міського розсадника, але освоєння цієї площі було призупинене до 1938 р., оскільки на території саду проектувалося університетське містечко. В 1938 р. саду було виділено ще додаткову територію, в результаті його площа збільшилась до 68 га.

Згідно первинного проєкту територія саду поділялася на три ділянки: пропаганди та поширення ботанічних знань, науково-дослідну та господарсько-виробничу. На ділянці пропаганди ботанічних знань розташовувалися парк, дендрарій, посадки корисних рослин, шкільний садок, там же демонструвалися системи рослинного світу (Ліннея, де Кандоля, Кузнецова). Парк був побудований за географічним принципом із ділянками рослин України, СРСР, Західної Європи, Америки, Азії, Австралії, Африки. На ділянці фізіології рослин був побудований невеликий вегетаційний будиночок, у якому проводилися роботи з вегетативної гібридизації.

До 1941 р. третя частина запроєктованих робіт була виконана. Зокрема, був розбитий і відкритий для широкого відвідування парк. На той момент у парку й дендрарії налічувалося 574 видів деревних та чагарникових порід. Фонди оранжерейних культур містили 500 видів рослин. Були побудовані базові оранжереї й теплиці загальною площею 344 м².

За роки фашистської окупації (1941-1943 рр.) сад надзвичайно постраждав: були зруйновані всі оранжереї, переорані молоді посадки, вирубані наполовину деревні насадження. Тому після закінчення Великої Вітчизняної війни у 1945 р. ботанічний сад прийшлося спланувати заново. Нажаль Олександру Рейнгарду не довелося насолодитися плодами свого труда, через важку хворобу засновник саду помер у січні 1945 р. За заповітом він похований на території ботанічного саду. 

Діло Рейнгарда продовжила його вірний соратник Анна Моїсіївна Левицька, яка очолювала ботанічний сад майже 30 років, з 1935 по 1963 р. У 1945 р. парк був спланований заново, тому що старе планування не збереглося. За її керівництвом з 1947 р. знов була організована ділянка пропаганди й поширення ботанічних знань.

На ділянці були розташовані парк і відділ корисних рослин. У 50-60-ті роки було створено експозиційні ділянки для демонстрації різноманіття рослинного світу та різних прийомів ландшафтної композиції – сад безперервного цвітіння, розарій, альпінарій. 

Посадки в парку здійснювалися тільки з 1947 р., тому що посушливий 1946 р. не дав можливості виростити рослини.

У 1963 р. Розпорядженням Ради Міністрів УРСР ботанічний сад Дніпропетровського державного університету був оголошений заповідною територією. 

У 1968 р. ботанічний сад втратив майже 3/4 своєї території через те, що велика її частина була передана під будівництво студентського містечка та міського парку ім. Ю. Гагаріна. В результаті площа саду скоротилася до 18 га. 

З 1967 по 1976 р. директором саду була Сироватко Катерина Омелянівна. У цей період було проведено реконструкцію та благоустрій його території. У 1970 р. були уведені в експлуатацію адміністративно-лабораторний корпус площею 1400 м² і дві вигонкові оранжереї площею 720 м², а в 1975 р. – експозиційна оранжерея площею 700 м² для утримання й подальшого поповнення колекції тропічних та субтропічних рослин. 

У 1976 році було змінено статус ботанічного саду з науково-дослідного на науково-навчально-виробничий. У зв'язку з цим більшість науковців було переведено до штату науково-дослідного інституту біології університету. Незважаючи на це, ботанічний сад і далі продовжував поповнювати та підтримувати колекцію рослин, служити базою для наукових праць Інституту біології та для проходження практики студентів біологічного факультету.

Протягом 80-х років ботанічний сад є активним учасником міських та союзних виставок та конкурсів. Багаті колекції клематісів, гарно-квітучих чагарників, гортензій, квітково-декоративних рослин були гордістю саду того часу. Нажаль, багато чого з цього різноманіття було втрачено у 90-ті роки через скорочення кількості працівників та неконтрольоване відвідування саду. Але були й здобутки. 

Так, в 1996 р., завдяки зусиллям директора Опанасенко Володимира Федоровича, який обіймав посаду директора з 1992 до 2016 р., ботанічному саду була повернена територія, що раніше була перетворена на міський парк, і його площа збільшилась до 27 га, якою вона залишається досі. 

В 1996 р. був підтверджений заповідний статус ботанічного саду Указом Президента України від 20 серпня “Про оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення”. Згідно з цим Указом ботанічний сад ДНУ у нових межах площею близько 33 га оголошений об'єктом природно-заповідного фонду загально державного значення, основною метою діяльності якого є реалізація довгострокової програми розвитку ботанічного саду та реконструкція його території і насаджень.

В 2000-2015 роках сад мав відкритий вхід. Люди могли гуляти територією в будь-який час. Це призвело до того, що сад почали витоптувати в тих місцях, де не передбачено втручання людини. Почастішали випадки крадіжок цінних рослин. Потім зовсім скоротили охорону. Для збереження рослинного генофонду керівництвом університету та саду було прийнято рішення зачинити сад для вільного відвідування. Це допомогло врятувати цінні колекції рослин.

З 2017 р. ботанічний сад очолює Кабар Анатолій Миколайович. З 2018 року перебування відвідувачів передбачалось лише під час роботи співробітників, а вхід зробили платним. Знадобився не один рік, аби привчити дніпрян до того, що сад відчинений для відвідувачів. Для залучення гостей різних вікових категорій співробітники почали організовувати тематичні заходи, дні відкритих дверей, ярмарки, розпродажі. Деякі з них стали вже традиційними.

На сьогодні Сад уже дідусь, проте молодий. Останні 5 років активно розвиваються сторінки в соцмережах. У сада з'явилось багато друзів. Постійно волонтери приходять на допомогу. А додаткові заходи, що організовує сад, збирають масу гостей. Сад, може, і не має такої ошатності, як сучасні парки, все ж лишається привабливим для відвідувача. 

Тож можна сказати, що О. Рейнгарду вдалось створити оазис серед великого міста.