Історичні пам’ятки та артоб’єкти

Рейнгард Олександр Володимирович

(1883-1945 рр.)

Рейнгард Олександр Володимирович народився 30 березня 1883 р. у Харкові. 

У 1907 р. закінчив Харківський університет, до 1918 р. працював у цьому ж університеті приват-доцентом. 

У 1918 р. переїхав в Дніпропетровськ (Катеринослав), де стояв у витоків створення.

Катеринославського університету, організованого на базі вищих жіночих курсів,  заснував кафедру фізіології рослин біологічного факультету.  

Проводив наукові дослідження з фізіології рослин та мікробіології, вивчав вплив фотоперіодізації та мікроелементів на активність ферментних систем, ріст та розвиток вищих рослин та життєдіяльність деяких бактерій. 

Наприкінці 20-х років ХХ століття за ініціативою та клопотанням Олександра Володимировича було прийняте рішення про створення нашого ботанічного саду. Також він став його першим директором (1930-1933 рр.), підібрав штат співробітників, організував аспірантуру. З 1933 року одночасно з посадою завідувача кафедри фізіології рослин займав посаду заступника директора ботанічного саду з наукової роботи. 

У 1935 р. Рейнгард О.В. був затверджений у званні професора, а в 1936 р. удостоєний наукового ступеня доктора біологічних наук без захисту дисертації. 

Протягом своєї наукової діяльності Олександр Володимирович написав більше 30 наукових праць, опублікованих у різних журналах російською, українською, німецькою, французькою та італійською мовами.

Під час фашистської окупації (1941-1944 рр.) Олександр Володимирович був разом з біологічним факультетом евакуйований спочатку в Краснодарський край, потім у П'ятигорськ, де працював у фармацевтичному інституті. У 1944 р. повернувся до Дніпропетровська та приймав активну участь у відновленні ботанічного саду. 

Нажаль, тяжка хвороба не дала засновнику саду насолодитися плодами свого труда, у січні 1945 року Олександр Володимирович пішов з життя. Він похований на території саду. На могилі стоїть невеликий символічний пам’ятник у вигляді дерева з обрубаними гілками. 

Половецька скульптура

Серед давніх скульптур на території України найчисленнішими є половецькі кам’яні баби. 

Слово «баба» означає «предок, батько». 

Статуї символізували предків та встановлювались на найвищих ділянках степу. Видно їх було здалека. Характерним для половецьких скульптур є канонічне розташування рук з чашами для жертвопринесення. Спочатку кам’яні скульптури були місцем для здійснення поминального культу предків, який потім трансформувався в культ вождів, покровителів орди. Найбільшого розквіту половецька скульптура набула в ХІІ столітті. 

Величезна кількість замовлень стимулювало зростання виробництва, його розвиток та вдосконалення, збільшення кількості каменерізів та скульпторів. В ХІІІ ст. половці були підкорені монголо-татарськими загарбниками. З цього часу почалось руйнування кам’яних баб. Рубали шаблями. А ось масово нищити їх почали у післякозацькі часи. У XIX столітті кам’яних баб часто використовували на фундамент будинків і на стулки воріт. Таким чином було знищено тисячі унікальних скульптур.

Готель для комах

Ця спеціальна споруда призначена для залучення корисних комах. Спеціальні секції деякі комахи використовують як літні гнізда, наприклад такі запилювачі, як поодинокі бджоли та оси. Хижі вуховертки відпочивають у такому готелі усього по декілька годин, а сонечки залишаються на усю зиму. Кожній корисній комасі знайдеться тут місце. Окрім великого готелю у різних місцях саду також розташовані невеличкі домики. Створення комфортних умов для запилювачів та хижих комах сприяють підтримці екологічного балансу та доброго здоров’я рослин саду.